Read

Місто

Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман «Місто» — найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом
more
Impression
Add to shelf
Already read
322 printed pages

ImpressionsAll

elenkiriko
elenkirikoshared an impression2 months ago
👍
🎯Worthwhile

QuotesAll

Сидять по конторах, ну й дуріють.
Людина визнає солодкість тільки забороненого плоду, і біблійний переказ про це міг би бути доречний політикам.
Хоч, зрештою; френч та чоботи стали вже для нього струхлявілою формою, проте мали над ним силу традиції.
Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п'є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє.
ібліотекою. Але тут вони здибалися ніби вперше
В душі йому жила міцна надія на свою долю, бо кожному властиво вважати себе за цілком виключне явище під сонцем і місяцем.
Не чекаючи ліфта, хлопець притьмом збіг на шостий поверх, і до кімнати ввійшовши, розчинив вікна в темну безодню міста.
Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам'яні пальці. Він завмер від сласного споглядання цієї величі нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок.
Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей.
Все лихо українців у тім, що вони кепсько одягаються.
На фронті науки він був зовсім не зле озброєний.
що згинути на цьому світі так само легко, як і з'явитись.
Потім йому стало шкода Бориса. Щасливі все-таки нагадують хворих і потребують обережного поводження. Щастя кінець кінцем — це недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в умовах неповного обчислення обставин і неповного знання про речі. Гострий зір таке саме лихо, що й сліпота, й найнещасніші люди — астрономи, що на ясному сонці бачать прикрі плямки.
В душі йому жила міцна надія на свою долю, бо кожному властиво вважати себе за цілком виключне явище під сонцем і місяцем.
Що кохання повстає вмить, він сам був тому дізнавець. Зрештою, може, він і подобався їй, але тепер, безпритульний, чим він міг її чуття зміцнити? Ось прийде він до неї, жалюгідний селюк серед галасливого міста... І що скаже, що він принесе? Він хоче опертися на неї, а жінки самі прагнуть опори.
. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани. На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м'які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів.

On the bookshelvesAll

Mariana Ko

Українська класика

Yana Salgan

Українська класична література

Sofia Gorbacheva

Украинская литература

umkozavr

УКР

Related booksAll

Related booksAll

Валер'ян Підмогильний
Мі­сто (ско­ро­чено)

Валер'ян Підмогильний

Місто (скорочено)

Валер'ян Підмогильний

Оповідання. Повість

Валер'ян Підмогильний

Невеличка драма

Валер'ян Підмогильний
Іван Бо­сий

Валер'ян Підмогильний

Іван Босий

Валер'ян Підмогильний
Історія пані Ївги

Валер'ян Підмогильний

Історія пані Ївги

Валер'ян Підмогильний
Війсь­ко­вий літун

Валер'ян Підмогильний

Військовий літун

Валер'ян Підмогильний
З життя бу­динку

Валер'ян Підмогильний

З життя будинку

On the bookshelvesAll

Українська класика

Українська класична література

Украинская литература

Don’t give a book.
Give a library.
fb2epubzip
Drag & drop your files (not more than 5 at once)