uk
Світлана Талан

Зловити промінь щастя

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима, щоб потім відгукнутись у війні за людську гідність і право на спокійну старість…
This book is currently unavailable
286 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Ганна Юнко Дзюбатаshared an impression5 years ago
    👍Worth reading
    💧Soppy

  • Іра Пустовітshared an impression3 years ago
    👍Worth reading
    🔮Hidden Depths
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile
    💞Loved Up
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

Quotes

  • Oksanahas quotedlast year
    ніколи, зараз хочеться вірити, що працює закон фізики, і фізична форма тіл не зникає, а переходить в іншу, що енергія не може зникнути. Вона зберігається і з’являється до нас в іншому вигляді. Енергія нашої свідомості — це душа, яка продовжуватиме існувати в іншій формі. Вона може вселитися в нове тіло. Поруч із фізичним тілом існує енергія мозку, яка після смерті не може нікуди зникнути. Має повторитися природний цикл, як явище дощу: хмаринка — краплі — дощ — краплі — хмаринка. Людина перестає існувати, але від неї йде якийсь невидимий сигнал, що переміщується у просторі, потім ловиться невідомою нам антеною в іншому місці, щоб увійти в новий світ, у нове життя. До того ж я ніяк не могла змиритися з тим, що моя матуся зникла раз і назавжди. Вона залишиться в пам’яті своїх дітей — це й так зрозуміло. Але уявити, що її руки вже ніколи не торкнуться мого волосся — неможливо. Вони були, є і будуть. Не знаю тільки, в якій формі, видимі чи невидимі для людського ока, але вони існують.

    Чи справді все так, чи я видаю бажане за дійсне? Люди не хочуть помирати так, щоб щезнути назавжди, мріють зустрітися з тими, кого кохали. Є іскра надії на життя після смерті, бо в людині природою закладено пережити смерть тіла.

    Смерть — особлива міра життя. Так що таке смерть — це кінець чи початок?
  • Oksanahas quotedlast year
    Що таке життя? Це відлік часу у Всесвіті, відрізок між народженням та смертю. Коли народжується нове життя, смерть уже починає свій жахливий відлік. Немає життя — немає смерті. І навпаки: немає смерті — немає життя. Вони злились воєдино, як добре вино з водою — не відокремиш. Той, хто народжує, помирає, народивши іншого смертного. Десь я читала, що смерть — це не просто лінія, що підбиває підсумки життя, свого роду міра, а й засіб закінчити те, що не встигло життя. Люди йдуть по відрізку, який називається життям, гаючи дорогоцінний час, забуваючи говорити теплі слова, сваряться, байдикують, їдять та сплять, не задумуючись над тим, що за всіма спостерігає смерть. Вона намагається розставити свої сіті, щоб в якийсь час заманити туди людину. Вона наближається впритул до тих, хто перестає цінувати кожну мить життя. Люди не хочуть думати про смерть, хоча вона стоїть на кожному шляху їхнього життя.
  • Oksanahas quotedlast year
    Мамо, матінко, рідненька моя матусенько! Моя люба, найщиріша, найкраща! Я хочу знайти для тебе найгарніші слова, які є у нашій мові, щоб сказати їх тобі. Я знаходжу їх: люба, мила, лагідна, кохана. Повторюю ці слова без упину, але ти вже їх не чуєш. Чому цінність людини в повному обсязі розумієш, лише втративши її? Чому тоді, коли ти, моя дорогенька матусю, була поруч, коли я бачила тебе, чула твій голос, коли дивилася у твої сумні очі, то так мало говорила про те, як я тебе люблю? Чому забувала про добрі слова?

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)