uk
Unavailable
this book isn’t available at the moment
Want to read

Маруся Чурай

У історії української культури є немало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Про поетесу і співачку Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні ходило немало переказів і легенд, які дають підстави стверджувати, що ця чудова песнярка, – особа історична.
У центрі роману «Маруся Чурай» Ліна Костенка поставила психологічний образ Марусі, обдарованої дівчини, яка палко любить свою землю, і любов горить в кожній Марусиной пісні. Її серце виконується гордістю, коли чує свої пісні у виконанні козаків. Маруся – вірна дочка свого народу, і свій талант вона віддає народу. Створені нею пісні вдохнавляют козаков на боротьбу з ворогом, зміцнюють дух, затверджують національну гідність:
Коли в похід виходила батава її піснями плакала Полтава… Це дівчина не просто так, Маруся Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа!
Благородство і чистота душі виникають і в особистому житті Марусі. Для неї любов і зрада – несумісні поняття. Навіть біль і розчарування в Грице не зробили її ні озлобленою, ні черствою. Маруся, переконавшись, що її «любов лобом досягала неба, а Григорій ходив ногами по землі», навіть співчуває хлопчикові:
Бідненький, намучив зі мною… Гримів мене, а я вже не відгукнулася. Заплутався, – сказала: вибирай. А у нього ж серце навпіл розривалося. А він Бобренко. Він же не Чурай.
Мені подобається те, що Маруся цінує в житті речі, які насправді того гідні. Це перейняла дівчина від батьків, які мали «якнайглибші душі». У любові, в подружньому житті вона хоче бути схожою на своїх батьків, Маруся завжди мріяла: «…я колись, як виросту, і у мене буде така любов»! Маруся хоче побудувати свою сім'ю на взаєморозумінні і повазі одно до іншого, на довірі і любові : «Мене треба любити».
Маруся розуміє важливість свого поетичного таланту. Вона прагне до дії, любить рідний край, поважає культуру, болить душею за щастя і процвітання українського народу. Розповідь дяка про минуле історичне показали Марусі важкі страждання людей від війни і важких часів. Вона забуває про власний біль, осмислює своє покликання як піснетворчість :
Перемоги наші, муки і руїни безсмертні будуть в її словах. Вона ж була як голос, який клекотів в наших корогвах!
more
Impression
Add to shelf
Already read
96 printed pages

QuotesAll

…Учора вмилась в річці Полузір’є.
Дивилась в небо — пролітає птах.
Така безмежність і таке безмір’я!
Мій біль в мені. А я у цих степах.
Легенький вітер трави хилитає.
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Мартином Пушкарем, полковником,
в присутності Семена Горбаня,
що був на той час війтом
«Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає».

On the bookshelvesAll

Mariana Ko

Українське

Mariana Ko

Українська класика

Yana Salgan

Українська класична література

Anatoly Kot

Художественная литература

Related booksAll

Related booksAll

Ліна Костенко
ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬ­КИХ

Ліна Костенко

ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ

Ліна Костенко
Сніг у Фло­рен­ції

Ліна Костенко

Сніг у Флоренції

Ліна Костенко
Гу­манітарна аура на­ції або де­фект го­лов­ного дзер­кала

Ліна Костенко

Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала

Ліна Костенко
Бе­ре­стечко

Ліна Костенко

Берестечко

Ліна Костенко
СКІФ­СЬКА ОДІС­СЕЯ

Ліна Костенко

СКІФСЬКА ОДІССЕЯ

Ліна Костенко

Збірка віршів

Ліна Костенко

Записки українського самашедшого

On the bookshelvesAll

Українське

Українська класика

Українська класична література

Don’t give a book.
Give a library.
fb2epubzip
Drag & drop your files (not more than 5 at once)