І я вірив, мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі, вважав окрасою життя те, що було лише конвенціональною брехнею...
b0488680847has quoted2 years ago
Життя – се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.
nil6tahas quoted16 days ago
Тямиш, як ти обтирав мені сойчину кров із уст, і цілував мої уста, і вцитькував мене? А того-таки й не допитався, за що я забила сойку. А на обід ми з’їли її смажену. І сміялися. Тямиш? Але я тоді вже знала, що нам не бути в парі, що та сойка – то наша розлучниця.
b0206958304has quotedlast year
Хіба ж женщини можуть інакше? Те, що вам, твердшим, тупішим, видається кокетерією, комедією, се у них найінтимніший, несвідомий вияв їх натури, се у них таке просте, і конечне, і неминуче, як дихання легкими і ходження ногами
Gennadiyhas quotedlast year
Живе, реально живе, працює, думає, терпить і бореться, паде й тріумфує тільки одиниця.
b8746440153has quoted2 years ago
І я вірив, мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі, вважав окрасою життя те, що було лише конвенціональною брехнею..
b0488680847has quoted2 years ago
Я вкладав усе своє життя, всю свою душу в кождий свій погляд, у кожде своє слово до тебе, а ти хотіла лишити мені лише незабутнє артистичне вражіння!
b4155356567has quoted2 years ago
Там холодно, а вона сидить у такій легкій сукні, червоній з білими цятками...
– Проси!
b7053089002has quoted3 years ago
Три чверті на дванадцяту! Господи! А я сиджу над сим листом і весь замочив його сльозами!
b7053089002has quoted3 years ago
Він був не злий хлопець з природи, але бездонно зіпсутий.