Насім Ніколас Талеб

й невчені, начальство й простолюд — бачимо мідяк і не помічаємо золота? Чому зосереджуємося на злободенному дріб’язку замість гіпотетично масштабних подій, хоча їхній вплив очевидний?

вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички. Отже, треба експериментувати по-максимуму й ловити якомога більше чорнолебединих можливостей

Ми возвеличуємо тих, чиє ім’я лишилося в історії, коштом тих, про кого історики не дізналися. Ми, люди, — не просто поверхові (це можна поправити), а й дуже несправедливі.

коли причину не названо, це все одно, що її нема.

а) про одних Чорних лебедів говорять усі й скрізь, зокрема по телевізору; б) про других не говорить ніхто, бо вони не вписуються в жодні моделі й здаються настільки малоймовірними, що про них якось соромно говорити

Уникнути Чорного лебедя допомагає наука (якщо її граніт вам по зубах) або відкритий погляд на речі.

Підкреслю, що ерудиція для мене дуже важлива: вона свідчить про інтелектуальну допитливість, відкритий розум і прагнення пізнати думки інших.

«Ми» — це емпірики-практики, ті, хто спеціалізується на невизначеності і вважає, що головне й найактуальніше завдання людини — зрозуміти, як діяти в умовах неповної інформації.

Але факт залишається фактом: ви можете судити про те, що неправильне, але не про те, що правильне. Не вся інформація рівноцінна.

За словами Сталіна, а він у цій темі розбирався, «одна смерть — трагедія, мільйон смертей — статистика». Статистика не зворушує.