Карл Саган

Якщо витіснення і «пригадування» туманних спогадів існує, то цей процес, очевидно, передбачає дві умови: 1) випадок насильства справді був; 2) жертва довго мусила вдавати, що нічого не сталося

Якщо світ не цілком збігається з нашими бажаннями, то хто в цьому винен — учені чи ті, хто нав’язує світові свої бажання? Усі ссавці та багато інших тварин відчувають емоції: страх, хіть, надію, біль, любов, ненависть, потребу в керівникові. Люди більше думають про майбутнє, але в наших емоціях немає нічого унікального. З іншого боку, жоден інший вид у природі не займається наукою. То як наука може «дегуманізувати»

Культури, в яких герої — або просто ті, хто слухняно виконує накази, — отримують посмертну шану, мають конкурентну перевагу.

Є ще одна важлива річ: наука — це не сума знань, а спосіб мислення.

Наука зовсім не суперечить духовному: навпаки, вона — його джерело.

Наука — це не ідолопоклонство, а спосіб відрізнити істинне від хибного.

Пульсари — це нейтронні зорі, які швидко обертаються, частоту їхнього мигтіння сучасна наука може виміряти з точністю до 15 знаків після коми.

Наука дає людині відчуття дива. Так само, як і псевдонаука. Якщо не популяризувати справжню науку, виникає порожнеча, яку миттєво заповнює псевдонаука.

Замість сказати: «Цього ми ще не знаємо», — люди воліють думати: «Це незбагненно», — і приписувати його Господу Богу

Псевдонаука апелює до сильних емоційних потреб, які дуже часто не задовольняє справжня наука, і підіграє фантазіям людини про надзвичайні здібності (як у героїв коміксів чи богів давніх часів). Псевдонаука втамовує духовний голод, обіцяє зцілення від хвороб і втішає: мовляв, смерть — це не кінець.