Гаська Шиян

Стосунки мають право на існування тільки тоді, коли вони підвищують якість вашого життя.

Ситуація довкола дратує, як ідіот, який їздить узимку на літній гумі, п’яний і без правил

Але чи має право на існування те, що на відстані? Чи трактують його однаково отримувач і відправник? Чи той момент, який раптово пройняв когось по один бік, ще буде актуальним, коли його відгомін досягне боку іншого?

Наш підлітковий вік припав на відсутність світла і тепла, холод видував зі щілин усе, і тодішнє моє відчуття трагедії та виживання дуже хочеться прирівняти до солдатського, з окопів. Але зараз не можна.

робить мої фантазії ще нестерпнішими. Мій настрій коливається від думки «яке весілля, коли в країні таке діється» до «треба щодня гуляти як востаннє, бо невідомо, що буде завтра»

«Немає щасливих пар, є щасливі моменти»,

Найбільше мені виносить мозок від того, що політична карта насправді ж симулякр, банальні людські каляки-маляки, наквецяні гуашшю на поверхні материків.

Дзвонить телефон. Дякую, що не сім хвилин тому. Твоя мама. Ця жінка, до якої я завжди відчувала суміш остраху й ворожості, тож завжди тримала з нею дистанцію, зараз чомусь

здається мені рідною, і я ніби п’ю з її дбайливих рук похмільний бульйон. Голос у неї водночас стривожений і бадьорий, так, наче у неї з’явився новий сенс життя, який складні обставини лише підсилюють.

Зрештою, вона мама, у неї є це беззаперечне право докучати по телефону, навіть коли ти будеш під кулями. Щоб ти її заспокоював.