Маріана Запата

Це чудово, що ви ділитеся книгами один з одним. У цьому закладено багато сенсу

— Я знайомий з тобою два роки, але тільки тепер до мене дійшло ... — урочисто заявив Ейден.
— Що саме?
— Здається, мені треба тебе боятися…

Доторкнешся до моєї дружини ще раз, і я зламаю кожну кісточку у твоєму жалюгідному тілі

— Я не сильний у стосунках, Вен, але я кохаю тебе. Я чекав тебе все своє життя й готовий зробити що завгодно, аби ти була поруч.

Вроджений талант дозволяє дійти лише певної межі.

— Що б не трапилося, правда? – Запитала я його, коли ми під'їхали до вихідної точки і зупинилися там.

Іван кивнув, не випускаючи моєї руки, і зробив крок назад, займаючи вихідну позицію. Хоч би що трапилося, – беззвучно промовив він. Але потім його губи вимовили слова. Зокрема, три слова. Я кохаю тебе.

Приспущений прапор… англійський сніданок… Я, мабуть, своїм сміхом налякав півкімнати. Не пам'ятаю, коли востаннє так сміявся.

Я ось подумала, скільки ж людей там на самотні, яким хочеться спілкуватися, хай навіть з незнайомцем?

На мою думку, у половини народу тут, трохи розумом не рушили про те, як голосно я сміявся на твоїм «Фу». І все ще сміюсь. Скоро я почну читати спочатку лише твої листи

І ти мене зовсім не втомила. Мені подобаються листи від інших моїх… як ти їх назвала, опікунів, але від твоїх я сміюся. Ти можеш розповісти про що завгодно, і це буде смішно