Емілі Наґоскі

Іншими словами, не самі симптоми зумовлюють те, наскільки тривога псує людині життя, а те, як людина почувається щодо цих симптомів. Це не те, як ви почуваєтесь, і навіть не те, наскільки ви свідомі того, як ви почуваєтесь. Це те, як ви почуваєтеся щодо того, як ви почуваєтесь. І людям, які не засуджують свої почуття, ведеться краще.

З давніх-давен у західній науці й медицині жіноча сексуальність розглядалась як «полегшений» варіант чоловічої сексуальності — в принципі те саме, але трохи гірше.

Наприклад, передбачалося, що оскільки чоловіки досягають оргазмів шляхом сексу пеніс-у-вагіні (статевий акт), то й жінки мають переживати оргазми під час статевих актів, а якщо вони їх не досягають, то це означає, що з ними щось не так.

Проблема полягає в тому, що нас учили розглядати секс у категоріях радше поведінки, аніж біологічних, психологічних і соціальних процесів, що лежать в основі цієї поведінки.

що пропагує жіноче сексуальне здоров’я, автономію та задоволення.

Я написала цю книжку, щоб поділитися науковими досягненнями, історіями й секс-позитивним розумінням, щоб довести нам, що, незважаючи на вкорінені на рівні культури прагнення змусити нас почуватися неповноцінними, дисфункційними, нелюбими й не здатними до любові, насправді ми всі повною мірою здатні переживати довірливий радісний секс.

Відмінності не обов’язково щось означають, вони просто варіанти краси і здоров’я.

Середньовічні анатоми називали зовнішні статеві органи жінок pudendum, словом, утвореним від латинського pudere, що означає «присоромлювати»

Наші геніталії охрестили так через «сором, який відчувають жінки, коли доводиться їх показувати»

Зачекайте… Що?

Пояснювалося це так: жіночі геніталії розташовані між ногами, неначе вони прагнуть заховатися, тоді як чоловічі виставлені вперед, на загальний огляд. А чому чоловічі й жіночі геніталії в цьому відрізняються? Якщо ви середньовічний анатом, що дотримується моралі сексуальної цноти, то причина — сором.