Ірина Ємельянова

Самосвідомість сягає своїм корінням у буддизм, представники якого вірять, що постійна гонитва людини за вічним щастям призводить до страждань. Ми відчуваємо біль, оскільки ніщо не може тривати довго. Самосвідомість скерована на те, щоб постійно бути присутніми в теперішньому часі. Тут і зараз, цієї миті, бути люблячими й добрими до себе. Тоді як наші думки зазвичай обертаються навколо майбутнього чи минулого, самосвідомість полягає в тому, щоб повертати себе в «зараз».

Бути надійним — надзвичайно цінне надбання: як у власне нашому житті, так і в житті людей, до яких ми небайдужі.
Марк Твен висловив це краще:

«Говори правду, і тоді не доведеться нічого запам’ятовувати».

розвитком технологій це завдання стало ще важчим. Ми постійно перебуваємо на зв’язку, але водночас іще більше почуваємося самотніми. Наші стосунки ускладнилися, ставши вимогливими й безладними, тож ми намагаємося навести лад за допомогою технологій. Насамперед ми стали частіше телефонувати одне одному, але не зустрічатися, тепер ми радше надішлемо повідомлення, аніж подзвонимо. Нас приваблює ілюзія зв’язку без необхідності близькості.