Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

люди народжуються щасливими, всі до єдиного — подивіться на дітей. Діти щасливі. Вони не володіють матеріальними благами, не переймаються індексами соціальності, рівня та якості життя, для радості їм вистачає всього, поки поряд із ними їхні люблячі батьки. Чого у них вдосталь, так це любові: вони люблять світ, повний незвіданого, люблять себе, інших, «люблять, щоб їх любили»

Ніхто не співчуває тим, хто нещасний через власну непомірність.

Людина — соціальна тварина.

Якщо настрій кепський, треба лише змусити себе усміхнутися і радість повернеться.

Хіба є кому яке діло до того, як у тебе все кепсько? Нікому нема діла. Тому в тебе все добре — коли питають.

Без слів людина — ніщо

Хто лихо пом’яне, той лихо прикличе — давній магічний принцип.

Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії і рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Коли я йду на роботу, сподіваюся, що вона буде приємною. Коли сідаю за обідній стіл — що їжа мене порадує. Коли йду в кіно дивитись, як нацисти катували в’язнів, у мене мурашки по шкірі. Коли кепкую над товаришами, також веселюся. Що поробиш, ми всі шукаємо щастя, кожен як може.

Варто лише попередити читача: книжка не для тих, хто сам не в змозі думати.

Той, хто намагається збагатитися, не є багатим» і не відомо чи стане щасливим, коли забагатіє.