Кораліна зітхнула.
— Будь ласочка! Скажи, як тебе звати? — запитала Кораліна. — От я — Кораліна. А яке твоє ім’я?
Кіт позіхнув — повільно, обачливо, показавши глибини свого рота й дивовижно рожевого язика.
— Коти не мають імен, — нарешті прорік він.
— А невже? — не повірила Кораліна.
— Чого не мають, того й не мають, — потвердив свою заяву кіт. — Це ви, люди, маєте імена. І це тому, що ви не знаєте, хто ви є такі. А ми знаємо, хто ми такі, отож імена нам і не потрібні