РАЙ.центр

ля політика головне, аби йому повірили. Політику не важливо, що станеться з людьми, які в нього повірили.

Сердюк зрозумів: вигадати й очолити можна будь-що, однаково робитимуть інші.

де це він? Усе гуде, бухає, світиться! Дівки голі біля блискучих металевих списів у пекло заманюють,

Ловитиме бичків у морі під Коблевом, брехатиме про любов колишнім однокласницям, бо в Миколаєві дівчата не погоджуються на секс без слів про кохання.

«Авто — така омана. Ми мчимо, та недвижні. Ми прагнемо до мети сидячи…»

Вона раптом усміхнулася.

— Гей, голото! Не вистачало, щоб ми через жирних депресували. Будьте ви людьми, зваріть Любі кави, бо у Люби пальчики болять! Коли ми станемо багатими, жирних не буде. Тільки розумні. Повірте мені.

Моя свобода — дивна. Не хоче чужих кайданів. Власні собі викувала.

Сеча під кадиком, кров в очах — або пан, або пропав.

Тонка гілка без коріння не живе і не всихає,
Соловейко, птах веселий, наспівавшись, відлітає.
Розкажи мені, Всевишній, як живеться на чужині?
Чи у веселощах радіє, а чи сумно там пташині?
Бо як так легко летіти від зими, що на Вкраїні,
То чи варто в теплім літі смутком серце їй щемити?

Наша влада — одна величезна вонюча Мартазавра. Притисла нас своєю масою і дрючить з ранку до ночі без передиху. А за те, що ми не хочемо, щоб нас дрючили, дрючить із подвійною завзятістю. Я — проти. Я поїду. Які можуть бути перспективи, якщо ти стоїш раком і підставляєш зад?