Енеїда

тiм городi жила Дидона,19
А город звався Карфаген,
Розумна панi i моторна,
Для неї трохи сих iмен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бiдняжка - що була вдова;

що його покiйний дядько,
Парис, Прiамове дитятко,
Путивочку Венерi дав.

Еней був парубок моторний1
I хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятiший од всiх бурлак.

Бувають всякiї пани;
Но тiлько трохи сього дива,
Не квапляться на се вони!

Нехай їй вiчне царство,
Менi же довголiтнє панство,
I щоб друга вдова найшлась!"

Знемiгся ж, мов i задрiмав.
Як ось Анхиз йому приснився,
Iз пекла батечко явився
I синовi таке сказав:

"Прокинься, милеє дитятко!
Пробуркайся i проходись,
Се твiй прийшов до тебе батько,
То не сполохайсь, не жахнись.
Мене боги к тобi послали

Сказала: "Батечку Зевес!
Дай моєму Даресу сили,
Йому хвоста щоб не вкрутили,
Щоб вiн Ентелла поборов

Пiйдiть лиш ви собi iк кату!" -
Ентелл на їх так закричав

"Та встань, будь ласкав, пане-свату!"20
Абсест Ентелловi сказав

Очима вiн на них лупнув:
"Чого ви? що за вража мати,
Зiбрались не давати спати"