Наведена тут міні-стаття присвячена розумінню феномена часу одним зі «стовпів» філософії XX століття — Мартіном Гайдеґґером, викладеного ним у роботі «Sein und Zeit» — «Буття і Час» і його ж доповіді «Zeit und Sein» — «Час і буття», прочитаної ним 31.01.1962 в актовій залі Фрайбурзького університету. Відразу ж обмовимося: ми навмисно відсторонюємося і від членства Гайдеґґера в NSDAP (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei), і від його ректорства у Фрайбурзькому університеті саме за часів Третього Рейху: ми — не його судді, а ці сторінки — не місце ні для судилища, ні навіть для суду. У цій статті ми керувалися трьохтисячолітнім принципом, заповіданим нам давньоіндійськими мудрецями: «Не вчися дурному навіть у своїх батьків, вчися хорошому навіть у своїх ворогів». Якщо нам з Вами є чому повчитися і навчитися у Мартіна Гайдеґґера, ми з Вами обов’язково це зробимо.
