— Та він такий зараз; а я живу лише цієї миті. Хоч би ти порадила щось доречніше!
— Ну, тоді нема про що й думати: якщо ви хочете жити лише цієї миті, то виходьте заміж за містера Едгара Лінтона.
— Мені не потрібний для цього твій дозвіл — я будь-що вийду за нього заміж. Але ж ти не сказала мені, чи я права.
— Певно, праві; якщо хтось буває правий, одружуючись лише на одну мить. А тепер послухаймо, чого ви тужите. Ваш брат буде вдоволений, старі леді й джентльмен, гадаю, теж не матимуть нічого проти; ви покинете занедбаний, незатишний дім заради маєтного й шанованого будинку; і ви любите Едгара, а він любить вас. Все начебто йде на краще. То що ж вам не дає спокою?
— Оце! І оце! — відповіла Катрина, вдаривши себе одною рукою по лобі, другою в груди. — Те місце, де живе душа… Душею й серцем я відчуваю, що не права!