За ті кілька секунд до того, як вирубитися, не просто розумієш, що втрачаєш, ти реально усвідомлюєш, яким усе те, що ось-ось може навіки зникнути, було класним. І вартим того, щоб за нього боротися. – Вона зітхнула. – Страшно? Ні. Було значно гірше. Якийсь дикий екзистенційний шок, але, знаєш, він чимало всього прояснює. Це, мабуть, прозвучить дивно, і ти навряд чи мене зрозумієш, але я іноді думаю: жаль, що ми не щодня опиняємося віч-на-віч зі смертю. У такий момент багато чого розумієш…