We use cookies to improve the Bookmate website experience and our recommendations.
To learn more, please read our Cookie Policy.
Accept All Cookies
Cookie Settings
Дилогія. Серед темної ночі, Борис Грінченко
uk
Free
Борис Грінченко

Дилогія. Серед темної ночі

  • b7305508214has quoted3 years ago
    мстилися тоді на громадянстві, ставали йому ворогом і завзято боролися з ним, чим могли. Так саме боролися за право жити, існувати, як і громадянство.
  • b7305508214has quoted3 years ago
    Громадянство викидало, виригало з-проміж себе людей, що не змогли з їм поладнати, не змогли знайти собі "чесного" шматка хліба — чи то через нещасливі обставини особисті, чи через визискування інших, чи через нещастя мати спадщиною із батьків і дідів нахильність ламати загально додержувані закони власності. А ці викинуті з звичайного ладу люди
  • b7305508214has quoted3 years ago
    Громадянство викидало, виригало з-проміж себе людей, що не змогли з їм поладнати, не змогли знайти собі "чесного" шматка хліба — чи то через нещасливі обставини особисті, чи через визискування інших, чи через нещастя мати спадщиною із батьків і дідів нахильність ламати загально додержуван
  • b7305508214has quoted3 years ago
    А серце не згоджувалось, не могло згодитися з тим. Йому Роман здавався іншим.
  • b7305508214has quoted3 years ago
    А що ж тим часом робила Левантина?
  • b7305508214has quoted3 years ago
    Жив добре, не сподіваючися біди чи то не думаючи, забуваючи за неї.

    Але вона за його не хотіла забувати.
  • b7305508214has quoted3 years ago
    кого любиш, тому хочеться вірити.
  • b7305508214has quoted3 years ago
    А бідна дівчина того нічого не знала, не розуміла, віддала йому всю свою душу і не помічала, що вона вже надійшла аж на край страшної безодні: ще раз ступни тією стежкою далі наперед — і враз зникне земля, і, скрикнувши страшно, як птиця підстрелена, впаде вона туди вглиб, хапаючися руками за повітря, обриваючи тіло об гостре каміння... і падатиме довго, аж поки не вдариться головою об останню в її житті скелю, та й ляже на дно безодні вже бездушним покаліченим трупом...
  • b7305508214has quoted3 years ago
    Його розпоганеній городянським життям удачі вже докучало чесне кохання, озивалася його звіряча природа...
  • b7305508214has quoted3 years ago
    на то щука в морі, штоб карась не дрімал.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)