Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

Будь-який сценарій потребує: 1) батьківських настанов; 2) відповідного особистісного розвитку; 3) рішення, ухваленого в дитинстві; 4) справжньої прихильності до конкретного методу успіху або провалу і 5) переконливої позиції (або такої, що заслуговує на довіру, як кажуть тепер).

Після перемикання настає момент спантеличення або збентеження, коли мішень намагається зрозуміти, що з нею сталося. Згодом, коли гра завершується, обидва гравці забирають свою винагороду. Винагорода, яка є взаємною, складається з відчуттів (необов’язково схожих), що їх гра викликає і в рушія, і у відповідача. Якщо набір транзакцій не має цих чотирьох рис — це не гра; тобто транзакція мусить бути прихованою, щоб існував обман, а за обманом має йти перемикання, збентеження й винагорода. Це можна представити ось такою формулою.

Ігри — це набори прихованих транзакцій, що є повторюваними за своєю природою і мають чітко визначену психологічну винагороду. Оскільки прихована транзакція означає, що хтось удає, ніби робить одне, тимчасом як насправді чинить інше, усі ігри передбачають обман. Утім, обман спрацьовує лише тоді, коли є дошкульне місце, за яке він може зачепитися, якась нагода або «трюк», що ним можна діткнути відповіда

Третім є прагнення структури, саме тому групи зазвичай переростають в організації, а люди, що вміють структурувати час, є найбільш по­пулярними й високооплачуваними членами будь-якого суспільства.

Найкращий спосіб зрозуміти «транзакційну позицію» — це запитати: «Який вчинок трирічної дитини відповідав би поведінці цього дорослого?»