uk
Микола Хвильовий

Повість про санаторійну зону

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • marta1648has quoted2 years ago
    А тут у кожному ледве помітному шелесті мініатюрного листочка відчувався осінній переліт. Дерева все глибше вгрузали в червоне золото й стояли в надмрійній задумі. На перевалі рипів ясень: його підрізали бандити. Надходили листяні симфонії й затоплювали ліс. Надходив золотий потоп.
  • marta1648has quoted2 years ago
    В цей день знову прилетів сіверкий вітер, і над санаторійною зоною стояли похмурі сконденсовані води
  • marta1648has quoted2 years ago
    Колись, знаєте, зійшов я туди, коли прокидалася земля й горів ранок.
  • marta1648has quoted2 years ago
    Буйним цвітом пахтів кінець мудрого степового літа.
  • marta1648has quoted2 years ago
    я ходив на командну висоту, — одразу почав патетично Хлоня. — Знаєте, товаришу, відтіля маячать воістину прекрасні далі. Я тепер розумію, чому ви туди ходите. Коли я оглянувся, зійшовши на гору, я подумав, що ці вогні в поселках, ці дальні міські люкси, ця степова безгранність, ця, нарешті, ріка, що біжить у невідомі обрії, — я подумав, що все це — якась молода казка, що я стою на зачарованому колі, що я в якомусь півсні й пливу, пливу, віддаляюся в якусь невідомість — далі, далі, далі…
  • marta1648has quoted2 years ago
    ще раз анарх почув запах тривожної осоки.
  • marta1648has quoted2 years ago
    Зрідка підходив до вікна й дивився на срібну стежку ріки, яка гадючилась крізь вечорові сутінки й пропадала в туманному обрію. Яблуневий глуш і дальні дуби стояли нерухомо. Над диким малинником нависли важкі масиви хмарних хребтів.
  • marta1648has quoted2 years ago
    Навкруги стояла гаряча тиша. На далеких перевалах до експериментальної ферми відходила сонячна дорога. На поверхні ріки бігали сріблясті зайчики і похило — під вагою сонця — стояли осоки. Біля домів відпочинку зрідка прокидалися голоси, але глохли в сонячній порожнечі.
  • Борис Синякhas quoted6 years ago
    Він навіть подумав з іронією: "А людина — людиною, це — філософія сіренького дня: навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче.
  • Борис Синякhas quoted6 years ago
    Процес машинізації людини йде неухильно, і ніхто його не стримає. І наше завдання — тільки прискорювати його.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)