Переживи цей четвер,
Перетрави, наче їжу,
Цю зрадливу ніч — найдовшу, найгіршу,
Що важко ломиться в двері.
Переживи це небо,
Коли синя водойма душі
промерзає до самого споду,
Коли риба думок,
задихаючись без повітря,
бурштином вмерзає у воду.
Коли хвора свідомість
черговим загиджена НЕПом.
Переживи ці дні, проміжками між снів,
Дірявлячи компостером язика
талончики тертих шаблонів
І зафіксовуючи в долоні
Мокрий сніг…
…Під вечір, коли попускає,
і погляди, ніби освідчення,
Ти сідаєш до вагона, мов до в'язниці,
І над тобою в холодному небі
яскраво засвічується
Сузір'я
Південної
Залізниці.