The Signature of All Things

Подарунків не можна повертати. Це вияв люб’язності. І прийняти його треба теж люб’язно. Алма мусить виявити смирення і вдячність.

Ніколи не виправдовуйся, Алмо. Так ти виглядаєш слабкою.

Деколи краса найяскравіше сяє на тлі легкої занедбаності.

Але ж це не те саме. На чужині страшенно сумуєш за знайомими звуками свого дитинства.

Що ж то за шлюб, у якому люди збавляють рік за роком у бепросвітній нудьзі?

сер Джозеф Бенкс спровадив його в море, подивитись, як його змінить світ.

варвара тримав за домашнього улюбленця і сам мав славу напівварвара й — відверто кажучи — насолоджувався нею. Життєве становище змушувало його хоча б удавано захоплюватися аристократичним світом, тоді як у душі йому було до вподоби шаленство. І диви-но, який шалений задирака той Генрі Віттекер! У Бенкса вже майже згасло бажання передати цього чудного екземпляра в руки констеблів.

Як і його страх. Як і брак каяття, якого Генрі бракуватиме ціле життя.

сокирками й люпином Генрі було не здурити. Він змалечку спав коло стіни, за якою рохкали свині, й не бувало в його житті й хвилини, щоб злидні не завдавали йому сорому.

Доки сонце ще високо, ніколи не відкладай роботи, Алмо, з надією, що завтра матимеш більше часу — бо завтра буде стільки ж годин, як сьогодні, а раз занедбавши свої справи, більше їх не надолужиш.