Леся Украинка

Україна лягла Москві під ноги,

се мир по-твоєму - ота руїна?

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід...

Ти бачиш Україну - привітай!

27-29.IV 1910

Старий Богдан уже ж був не дурніший

від нас з тобою, а проте ж і він

не вдержався при власній силі.

а ми, бач, не вкриваємо обличчя.

Так скрізь воно по світі:

що сторона - то звичай, а що город -

то й норов, кажуть люди. Дивно їм

на наше вбрання. Тут жінки зап'яті,

Воно ж пак і московки не туркені,

а так чомусь ото в них повелося.

Та вже ж як ти бояриня московська,

неначебто воно тобі й годиться

вбиратися по-їхньому.

Та ще дівочий

той шарахван неначеб форемніший,

а що жіночий, то такий бахматий

та довгий-довгий, мов попівська ряса!

нема тут звичаю з чоловіками

жіноцтву пробувати при беседі.

Самій не можна по Москві ходити.

Мене бояри цілувати мають?

Чи се мені причулося?