Ганна Лелів

коли виникає звичка, мозок припиняє повноцінну участь у процесі ухвалення рішень. Він більше не напружується, а перемикається на інші завдання. Якщо ви не почнете зумисно викорінювати звичку — тобто не знайдете нових шаблонів поведінки — старий шаблон активуватиметься автоматично

Дослідження доводять: щойно виникне новий шаблон — ходити на пробіжки чи не звертати уваги на тарілку з пампушками — ця поведінка, як і будь-яка інша звичка, стане автоматичною.

Перше — знайдіть просту й очевидну вказівку.

Друге — чітко визначте винагороду

Указівки й винагороди залишилися ті ж самі.

Її прийоми розкрили одну з фундаментальних особливостей звички: ми до кінця зрозуміємо бажання, що змушують нас поводитися певним чином, тільки тоді, коли почнемо цілеспрямовано їх відстежувати.

Ідентифікувавши вказівки й винагороди, ви можете змінити шаблон поведінки. Принаймні в більшості випадків. Утім, для деяких звичок потрібен ще один компонент — віра.

Науковці зробили висновок, що тут головну роль відігравав не Бог, а віра сама по собі.

— Люди змінюються серед інших людей, — сказав мені Тодд Гізертон, один із психологів, задіяних у дослідженні. — Вони вірять у те, що можуть змінитися, коли бачать, що в це вірять інші.

Рух починається через соціальні звички дружби й сильний зв’язок між близькими знайомими.

Розростається через звички спільноти й слабкий зв’язок між районами й громадами.

І триває через те, що лідери руху дають його учасникам нові звички, які творять відчуття самобутності й співучасті.

«Люди мають звичку, колективи — процедуру, — написав професор Джеффрі Годжсон, який усе життя досліджував поведінкові шаблони в організаціях. — Процедура — це організаційний аналог звички»4.