Тінь Шантарама - я би так цю книгу назвала.
Багато знаків, мало смислу. Мабуть автору платили за кожен знак, бо так розкатати історію без історії, переливати з пустого у порожнє - це треба талант.
У першій половині книги ще відчувається автор і стиль, але далі - таке враження що автор не знав що робити з персонажами, їх життям та книгою вцілому. Просто шкірою відчуваю, писала не та людина. Лексика персонажів, авторські метафори, їх манери, як вони говорять про свої почуття (а у другій половині вони лише про них і говорять у солодко-приторній манері) - це графоманство чистоі води.
А як вам діалоги мудреців перекопійовані (таке враження) з книги по псевдофілософії? Як там каже автор "треба прагнути до ускладнення". Автор справився на 100%. Чим менш зрозуміло читачу, тим розумнішим виглядає автор.
Шкода, що вкінці рушниці на стіні на співають та танцюють, як у класичному індійському кіно.
На жаль, книга не варта часу.