Цікавий формат циклу концентрованих міні-повістей в часи фейсбуку. Спроба схрещення постмодерну та міфу - вірний шлях. "вам той Гоголь, як коту пацюк" - зачьотно. Буду слідкувати далі. І ще прохання - хай тітка Горпина усе ж розкриє секрет борщу з сушених карасів!
Цікаво. Хоча відчувається влив "Вєлікого комбінатора" на автора. А можливо це історія із власного досвіду... В будь-якому випадку читати це було захопливо. В досить невеличкому тексті автору вдалося висвітлити багато проблем сучасного українського суспільства. І все це подано автором простою гарною мовою із легким присмаком гумору та сарказму.
Чудова збірка талановитого автора, від сюжетів якої мурахи по шкірі. Від деяких образів стає дійсно моторошно, деякі нагадують власні дитячі жахи. Загалом збірка в найкращих традиціях жанра, рекомендую.
Сергій пише напрочуд цікаво і чуттєво я би сказав. З кожною сторінкою заглиблюєшься в історію і не можеш просто так спостерігати за тим, що відбувається на сторінках.
