я кохаю не те, що я сумую не за ним, a за чимсь іншим, живим, що лишилось у моїй пам'яті, відбилось там золотим промінням.
Можливо, я ще не можу проникнутися стражданнями головного героя, бо у мене нема дітей. Та все ж я відчула і сприйняла їх, наскільки мені це можливо. До сліз. Вважаю, що кожному варто прочитати цю новелу.
Гірко. Сумно. Страшно.
ідея, опис атмосфери, символізм коцюбинського.. найвідоміший наш імпресіоніст, справді заслуговує на звання майстра психологічної прози🍃