У саду приватного детектива Лідії Росьової цвіла черемха. Її аромат просочував усе навколо. Дві черемхи: одна із червоними ягодами, інша — із чорними, зростали, як казав друг дитинства Лідії — Тарасик, нині слідчий Тарас Дрозд, просто під вікнами «панського» будинку. Й отримував за це доволі відчутний ляпас від господині цієї хати. Тарас ображено чухав забите місце, але, незабаром забувши про ляпас, знову починав гострити.
Крізь сон Лідія розчула якийсь тихий, абсолютно безпечний звук. Після його повторення, ще не прокинувшись, вона зрозуміла, що хтось кидає камінчики в її вікно.
Уже розплющивши очі, вона почула цей самий звук утретє. Підійшовши до вікна, Лідія відчинила його і виглянула назовні. Внизу, освітлений місяцем, у всьому білому стояв Ян Рудаускас…