Неправда, що дитина прагне шибки з вікна й зірки з неба, що її можна підкупити лестощами та поступливістю, що вона вроджений анархіст. Ні, дитина має почуття обов’язку, не нав’язаного примусом, любить план і впорядкованість, не відрікається від правил та обов’язків. Вона лише хоче, щоб тягар був не занадто важким, щоб не ламав їй хребет, хоче знайти розуміння, коли завагається, послизнеться, коли, втомлена, зупиниться, аби передихнути.