Я відсахнулась, однак його руки були мов кайдани. Я не могла нічого вдіяти, коли його губи торкнулися моєї щоки і він злизнув сльозинку. Його язик обпік мені шкіру, а Різенд злизав другу солону доріжку, третю. Моє тіло напружилось і розслабилося водночас, мені було гаряче, й водночас я дрижала від холоду. І лише коли його язик затанцював на мокрих віях, я нарешті відсахнулася.
Різенд знову засміявся, коли я забилась у куток камери, витерла обличчя й подивилася на нього. Він усміхнувся й сів, притулившись до стіни.
— Я вгадав, як зупинити твої ридання.
— Це було огидно. — Я витерла обличчя.
— Хіба?
Він скинув бровою і вказав на свою долоню, те місце, де було моє татуювання.
— Цікаво. Під густим шаром гордині і впертості я відчув щось зовсім інше.
— Геть від мене!
— Твоя вдячність, як завжди, вражає.
— А ти хочеш, щоб я тобі ноги цілувала за те, що ти допоміг мені виконати завдання? Щоб дарувала тобі ще один тиждень свого життя?
— Ні, лише тоді, коли ти сама цього захочеш, — мовив він, сяючи зоряними очима.