Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала

Таке страждання дає відчуття, що все це є частиною життя, що цей біль — благородний та величний. Неважко страждати через любов до великої справи чи до своєї місії: це лише звеличує серце стражденного. Але як пояснити страждання через коханого чоловіка?

Це — неможливо. Люди тоді почуваються в пеклі, бо вже не існує ні благородності, ні величі, саме безголів’я.

«Один парубок і одна дівчина шалено закохалися одне в одного, — на межі сну й марення звучав мамусин голос. — І вирішили вони стати нареченими. А наречені завжди щось дарують одне одному.

Та хлопець був бідним; єдине, що він мав, — то годинник, успадкований від дідуся. Думаючи про прекрасне волосся своєї коханої, він вирішив продати годинник, щоб купити для неї красиву срібну защіпку.

І дівчина так само не мала грошей на подарунок до заручин. Тоді вона пішла у крамницю найбагатшого торговця містечка й продала йому своє волосся. А на ті гроші купила золотий ланцюжок для годинника свого коханого.

І ось вони зустрічаються в день свята заручин, і вона

Неважко страждати від любові до ближнього, від любові до світу чи від любові до своєї дитини.

Ми тільки тоді насправді збагнемо життєве чудо, коли дозволимо несподіваному статися.

Справжні просвітлені своїми запаленими Любов’ю душами перемагали всі упере­дження епохи.

Кохання може привести нас у пекло чи в рай, але завжди кудись та й приводить.

За двадцять кілометрів звідси є печера, — править він далі. — 11 лютого 1858 року одна дівчинка й іще двійко дітей збирали там поблизу хмиз

За двадцять кілометрів звідси є печера, — править він далі. — 11 лютого 1858 року одна дівчинка й іще двійко дітей збирали там поблизу хмиз

і творити, і руйнувати — залежно від напрямку, куди дме вітер тої миті, коли вона виходить з ув’язнення.

Боги грають у кості й випускають Кохання з його клітки. Цю силу, спроможну