Квіти терену

Життя — то страждання та біль, рани від гострих шипів. Серед усіх квітів найбільше мене втішає квітка терену, бо і серед страждання у житті є любов і радість.

русалки та мавки — в народній уяві та в народному розумінні — це природа-мати з її чарівною красою, з її таємничим життям, з її змінами; вічна, мінлива, безкрая, з одного стану переходить у другий — то помирає, то знову до життя воскресає.

Переховувалася у лісі, біля затишної річки. Сльози капали у воду та стікали до моря, до океану.

Згодом чоловік сказав, що одружується з тою книголюбкою. У церкві над ним молитву прочитали, яка звільнила від усіх обіцянок дружині-русалці. Сказали: минулося.

Плакала і просилася відпустити, та чоловік казав — не можна, бо вінчалися у церкві. Його через те у церкві будуть ганити.

хто знає, коли вмирає людина — коли її тіло перестає ворушитися чи коли у серці вмирає остання квітка щасливого спогаду?..

керосинка, яка стояла на столі, не розганяла морок, а лише ніби чемно просила його зачекати до ночі

Чи впізнав би він у мені, дорослій, ту поетичну дівчинку, ще й оповиту романтичним серпанком його уяви? Довелося б знайомитися спочатку. Це було б важко, і мені, і йому.

І я сховала цей неможливий, невимовний, непридатний лист якомога далі у свої папери. Хай мине час, його рана загоїться, і я тихо так, лагідно, пошепки (хай мої літературно-епістолярні таланти хоча б один раз принесуть користь) розвію його оману.

Я мовчала чотири місяці.

усіх можна слухати, а писати треба на свій розсуд