— Ти знаєш, до зір не так вже й далеко. Зовсім недалеко. Їх можна й наблизити.
— Як — наблизити? — спитала тоді ще зовсім маленька Віточка.
— Рукою. А ще — очима.
— То зроби так. Я хочу зірку! — Вона аж притупнула ніжкою.
— Це зробиш колись ти. Я зараз не можу.