Портрет Доріана Грея

Кожен злочин — вульгарний, так само як і кожна вульгарність — злочин.

Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому. Багаті охоче розводяться про значення ощадності, а нероби красномовно обстоюють гідність праці. Як чудово, що він уник цієї бридоти!

Друзів собі я добираю лише вродливих, приятелів — лише лагідних, ворогів — лише розумних. Особливо не завадить обережність, коли добираєш собі ворогів. Серед моїх супротивників немає жодного недоумка. Всі вони люди розвиненого інтелекту і тому вміють належно цінувати мене.

Але в наш час люди стали боятися самі себе. Вони забули найвищий з усіх обов'язків — обов'язок перед самими собою. Звичайно, вони доброчинні. Вони годують виснажених і одягають жебраків, але їхні власні душі голодні й голі. Мужність покинула нас. А можливо, ми ніколи й не мали її. Страх перед суспільством, що є основою моралі, страх перед Богом, що є таїною релігії, — ось що владує нами

Щаслива людина — завжди добра, але добра — не конче щаслива.

Гармонія душі й тіла — які вагомі ці слова!

Ніколи не слід робити чогось такого, про що не можна побалакати після обіду...

Як на Доріана, то людина — це істота з міріадами життів і почувань, складне багатообразне створіння, що несе в собі незбагненні спадки думок та пристрастей і що сама її плоть заражена страхітливими недугами предків.

Найбільші дурощі люди завжди чинять з найшляхетніших мотивів.

Чоловіки одружуються з нудьги, жінки з цікавості; ті й ті знаходять розчарування.