Що знає вітер

Томас став на порозі свіжопоголений,

Якісь події неминуче завдають сердечного болю, якісь учинки виймають душу, і люди блукають по світу без душі, намагаючись знайти втрачене. В Ірландії через політику надто багато загублених душ. Я триматимуся за те, що лишилося від моєї.

Серцю патріота, про яке він говорив замолоду, прийшла на зміну відсторонена душа. Коли Майкла було вбито, у Томасі щось померло. Він утратив віру в Ірландію. А може, просто втратив віру в людей.

Мій брат помер за Ірландію. Заморив себе голодом, щоб привернути увагу до гноблення своїх співвітчизників. Не може бути союзу між тими, хто продав душі за імперські казани з м’ясом, і тими з-поміж нас, хто не знатиме спочинку, доки Ірландія не стане республікою

я часто замислювалася, чи не було б утрачено чари історії, якби ми могли потрапляти в минуле й переживати її. Чи не лакуємо ми, бува, минуле, створюючи героїв зі звичайних людей і уявляючи красу та відвагу там, де були самі ридання й розпач?

Якби всі чоловіки кохали своїх дружин так, як я кохаю Енн, із нас не було б жодної користі. А може, світ пізнав би мир. Може, якби для нас головним у житті стало кохати й бути коханими, війни скінчилися б, а незгода зникла б.

Мене вчили любити Ірландію, та любов не повинна бути такою тяжкою. Обов’язок — так. Але не любов.

Якщо ми підемо одне на одного, то вони загинули марно

Англійці наслідили повсюди. Та не дозволяй їм нас розділити. Не дозволяй їм руйнувати сім’ї та дружбу. Якщо ми почнемо боротись одне з одним, у нас не залишиться більше нічого. Тоді вони по-справжньому знищать ірландців. А ми зробимо за них усю брудну роботу.

Переконання — це чудово, доки вони не перетворюються на виправдання для війни з людьми, з якими ти колись боровся разом,