bookmate game
Генрі Форд

Моє життя та робота

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Автор цього мотиваційного посібника з філософії та психології великого бізнесу був генієм інженерії, його єдиним університетом стало життя. Генрі Форд (1863 – 1947) – інженер-конструктор автомобілів, засновник корпорації «Форд Мотор», де вперше почав застосування промислового конвеєра, геніальний менеджер, один із найбагатших людей усіх часів. Про Генрі Фор- да ще за його життя складали легенди, та й досі певні факти його біографії не є остаточно підтвердженими чи спростованими. Понад усе Форд прагнув створити машину, яка працюватиме вічно. На шляху до втілення мрії він за- вдяки вірі у неможливе здійснив переворот у мисленні власного оточення і майбутніх поколінь, які теж змінили ставлення до життя, грошей і роботи. Форд вважав, що саме мислення є найважчою роботою, на яку здатна люди- на. Це, як переконує батько фордизму у своїй єдиній книзі, є причиною, чому ми маємо так мало мислителів. До Вашої уваги – унікальні спостереження і аналіз минулих епох, і, головне, практичний досвід заснування найбільшої в людській історії індустрії. Для власників бізнесу, топ-менеджерів, автомобілістів і всіх, кому цікаве життя видатних особистостей.
This book is currently unavailable
353 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Stanislav Ponomarenkoshared an impression8 years ago
    👍Worth reading

    Обережно, книга мотивує на переосмислення життєвих приоритетів і спонукає на творчість.

  • Єгор Криськовshared an impression5 years ago
    👍Worth reading

    Чудова книга!

  • Vaanya.Kovalshared an impression5 years ago
    👍Worth reading
    🔮Hidden Depths
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile

Quotes

  • Олександр Аронецьhas quoted9 years ago
    Я не реформатор. У світі завжди було й сьогодні є чимало спроб реформування. Як на мене, ми забагато уваги приділяємо реформаторам. Їх є два види. Обидва тільки заважають реформам.
    Той, хто називає себе реформатором, прагне розбити все в друзки. Він належить до такого типу людей, хто шматує цілу сорочку, якщо ґудзик на комірці не влазить у петельку. Йому ніколи не спаде на думку збільшити розріз. Цей вид реформатора ніколи й за жодних обставин не знає, що він робить. Досвід і реформи ніколи не йдуть пліч-о-пліч. Реформаторові надовго не стане його скаженого завзяття, якщо заговорять факти. Він буде відкидати всі факти.
  • Олександр Аронецьhas quoted9 years ago
    Спочатку слід подбати про міжлюдські стосунки. Про працівника не прийнято говорити як про партнера. Та саме ним він і є. Щоразу, коли власник починає відчувати, що не справляється з керівництвом або що менеджмент забирає занадто багато часу, він бере собі помічника. Чому ж тоді, коли людина бачить, що виробнича частина бізнесу стає завеликою для її двох рук, вона має відмовлятися від слова «партнер» для того, хто приєднався допомогти їй зробити роботу? Кожен бізнес, у якому працює більше однієї людини, є своєрідним партнерством. У той момент, коли людина кличе на допомогу своєму бізнесу – навіть якщо помічником буде всього лиш хлопчик –
    це момент, коли вона знайшла партнера. Людина може бути єдиним власником ресурсів бізнесу та єдиним директором своєї діяльності, але поки вона залишається єдиним менеджером і єдиним працівником, лише доти може вважати себе повністю незалежною. Жодна людина не є незалежною, якщо потребує допомоги іншої людини. Це взаємні стосунки – начальник є партнером свого працівника, працівник є партнером свого начальника. І поки це так, не слід припускати, що та або та одиниця є критичною ланкою. Обидві вони необхідні. Стати надмірно гоноровим можна тільки за рахунок іншого, а в кінцевому підсумку – також і за власний рахунок. Як для капіталу, так і для робочої сили абсолютно безглуздо виокремлювати себе, як певну групу. Вони є партнерами. Коли перетягуватимуть каната одне в одного – шкодитимуть організації, у якій є партнерами і від якої залежить їхня сила.
    Прагненням працедавця, як лідера, має бути якнайбільша заробітна плата у своїй галузі, а прагненням працівника – виконати якомога більше роботи, щоб така зарплата стала можливою
  • Oleksandr Rakovetshas quoted5 years ago
    Відсутність страху перед майбутнім і пошана до минулого. Той, хто боїться майбутнього, хто боїться невдачі, обмежує свою діяльність. Невдача – це лише можливість вдумливіше розпочати все знову. Немає сорому в чесній поразці. Сором – боятися її зазнати. Минуле корисне лише як вказівник шляхів і засобів розвитку.

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)