«І будуть люди» — роман-епопея про українців Полтавщини в перше десятиліття після встановлення більшовицько-радянської влади в України у 1920-их роках. Назва роману походить з останнього рядка віршу Тараса Шевченка «І Архімед, і Галлілей»: «А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі». За словами Дімарова, він планував «І будуть люди» як велику епопею про українське село з кінця 1880 року до смерті Сталіна, наважився згадати про голод, колективізацію, і через те твір «різали, кров цідили».
На коні і під конем, Його сім'я, Ідол, І будуть люди, Біль і гнів, Неопалима купина/Чорний ворон