Таємниці походження всесвіту

Найцінніше, що може подарувати нам наука, це здатність перерости потребу бути центром усесвіту одночасно з тим, як ми навчаємося цінувати чудовість випадковості, яку нам випала велика честь спостерігати.

Якщо тепер поставити запитання, чому все так, як воно є, найкраща відповідь, яку можна запропонувати, звучить так: це наслідок випадковості в історії всесвіту, у результаті якої в порожньому просторі певним чином замерзло деяке поле. Якщо поміркувати, яке це може мати значення, то виявиться, що з таким же успіхом можна поміркувати щодо важливості конкретного крижаного кристала на замерзлому рано-вранці віконному склі. Правила, які уможливили наше виникнення, видаються не більш вартими боротьби та смерті, аніж питання, що у всесвіті крижаного кристала краще – «верх» чи «низ» або з якого кінця, гострого чи тупого, краще розбивати яйце.

«Найважче побачити те, що є насправді».

Які б припущення не вкладались у запитання «Чому?», якщо краще зрозуміти «яким чином», «чому» стане видно значно краще.

Ми жорстко запрограмовані виживати шляхом розв’язання загадок, і ця еволюційна перевага з плином часу надала нам розкіш хотіти розв’язувати будь-які загадки, навіть менш нагальні за питання пошуку їжі чи втечі від лева. А хіба може бути загадка, спокусливіша за загадку нашого всесвіту?

наш усесвіт з усіма своїми силами, частинками та дивовижною Стандартною моделлю, наслідком якої є напрочуд щасливий випадок розширюваного всесвіту із зірками, планетами й життям, здатним у ході еволюції виробити свідомість, також є простою випадковістю, яка стала можливою тому, що на самому світанку всесвіту поле Хіггса конденсувалося саме так і не інакше.

Хай би як ми переймалися майбутнім, зараз слушний момент іще раз підкреслити, що всесвіту абсолютно начхати, що нам подобається й чи ми з вами виживемо. Його динаміка розгортається незалежно від того, існуємо ми чи ні. З цієї причини мене дивним чином вабить описаний вище сценарій судного дня. У цьому випадку карколомний випадок, якому ми завдячуємо нашим існуванням, – себто конденсація поля, яке уможливило поточну стабільність матерії, атомів та самого життя, – виявиться короткочасною дещицею везіння.

прискорення всесвіту триває вічно, є жалюгідним майбутнім для життя й здатності продовжувати зондувати всесвіт (оскільки кінець кінцем усі галактики, які ми наразі спостерігаємо, віддаляться від нас зі швидкістю, більшою за швидкість світла, і зникнуть із нашого обрію, залишивши всесвіт холодним, темним і значною мірою порожнім), майбутнє, яке може постати внаслідок існування поля Хіггса з масою в 125 мас протона, може бути набагато гіршим.

цей перехід за умови, що він починається з якогось крихітного зернятка в якійсь точці нашого всесвіту (аналогічно до того, як крихітні пилинки можуть покласти початок формуванню крижаних кристалів на замерзлому віконному склі чи сніжинок у процесі їх падіння на землю), пошириться простором зі швидкістю світла. Ми не будемо знати, що нас накрило, аж доки це не станеться, після чого ми вже не існуватимемо й нам буде байдуже.

брак розуміння не є свідченням існування Бога. Це лише свідчення браку розуміння.