Правила батьківства

Подяка — ще один спосіб відзначити досягнення дитини.

Діти, що ними надмірно опікуються, здаються більш знервованими.

та батьківська праця полягає насамперед у щоденних важких і виснажливих обов’язках — одягти, поміняти підгузки, вчасно зібрати й відправити до школи, вмовити з’їсти щось хоч трохи корисне, переконати вчасно лягти спати, посперечатися, чи варто купувати нові кросівки, яких їм заманулося

Поставити на перше місце інтереси інших — означає не поневолити себе, а навпаки — звільнити. Коли ми дбаємо про інших, нам ніколи нудьгувати, сумувати за минулим, бідкатися й нарікати на свою долю, стримувати лють, тому що все це стосується тільки нас

Бо ці батьки заохочують дітей займатися тим, до чого ті виявляють справжнє зацікавлення, а решту часу малеча розважається — приміряє батьківський одяг, складає пазли, качається по землі, щось майструє з порожніх коробок з-під вівсянки, шукає жуків у садку, вишиковує своїх іграшкових динозаврів, читає книжки, які, на ваш погляд, читати вже запізно, і робить усі ті речі, що потребують робити діти, оскільки це корисно для них. До того ж зникає необхідність у вашій постійній присутності

Проте, за моїми спостереженнями, щойно діти покидають рідну домівку, ви можете легко зрозуміти, чи добре попрацювали їхні батьки. Я маю на увазі батьків, чиї діти здатні піклуватися про себе, насолоджуватись життям і робити щасливими всіх навколо, бути дбайливими та люблячими, а також обстоювати те, у що вони вірять, — ці батьки чудово впоралися зі своєю місією.

З часом я помітив, що правильні батьки, якими я захоплююся найбільше, завжди цікавляться речами, що аж ніяк не пов’язані з вихованням дітей. Вони можуть мати пристрасть до своєї професії, щороку влаштовувати собі відпочинок без дітей, зацікавлені не пропустити теніс щочетверга і прогулянку на човні щосуботи або ж фінал розіграшу кубка. Вони можуть вирушити у квітні в подорож до Парижа — та що завгодно, тільки б воно вберегло їх від божевілля.

якщо в дітях весь сенс вашого життя, це для них стає великим тягарем (не будемо говорити про інші наслідки). Зрештою, до них прийде розуміння, що в основі вашого особистого успіху — їхні успіхи в навчанні та подальшому житті. Це надто важка ноша, щоб завдавати її на дитячі плечі.

Річ у тім, що діти у процесі дорослішання мають потребу чинити опір і когось звинувачувати. Боюся, що це неминуча ваша роль. Тож чому б не дати їм привід для таких докорів?

З’являється нова категорія речей, які ви не в змозі прибрати, бо ніяк не розумієте, що то таке, тому годі й сподіватися знайти їм належне місце.