Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

люди народжуються щасливими, всі до єдиного — подивіться на дітей. Діти щасливі. Вони не володіють матеріальними благами, не переймаються індексами соціальності, рівня та якості життя, для радості їм вистачає всього, поки поряд із ними їхні люблячі батьки. Чого у них вдосталь, так це любові: вони люблять світ, повний незвіданого, люблять себе, інших, «люблять, щоб їх любили»

Ніхто не співчуває тим, хто нещасний через власну непомірність.

«Людина побудована таким чином, що не здатна відрізнити насолоду від страждання. Людина — збочене створіння»

дорослому житті людина втрачає цю щасливу здатність.

треба свідомо змиритися, прийняти таким, як воно є.

щастя — примара, хоч би чому ми його шукали.

належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем?

Безжиттєве життя, кінець кінцем, — не найкращий товариш. Мартті Ліндквіст мав рацію.

Видавати книжки в інформаційну епоху складно — все менше тих, хто прагне потримати їх в руках, адже коротко про все можна довідатися з інтернету. Писати ж повнотекстову книжку про щастя наважиться хіба що герой — навіщо писати, коли щастя у кожного своє і про це вже так багато сказано. Та Тимо Айраксинен пише, і «пише» як художник, що малює свої картини,

Людині потрібні проекти, за допомогою яких вона визначає і реалізує себе