Сборник «Гаррі Поттер і фiлософський камiнь»

- Купі адин для дєвочкі, мадам! - звернувся він до місіс Візлі, хитро поглядаючи на Джіні. - Шоб захістить її красівий шейка!

- Якби я був при виконанні... - обурився містер Візлі, сердито зиркаючи на торгаша амулетами.

- Любий, тільки нікого не заарештовуй, бо ми квапимося

Та поки я був у Дурслів, - голос у Гаррі знову зміцнів, - я збагнув, що не можу закритися від усіх або... зламатися. Сіріус теж би цього не хотів, правда? І взагалі, життя таке коротке... от хоч би мадам Боунз, чи Емеліна Венс... наступним можу стати я. Та якщо так, - сказав він палко, дивлячись прямо в сині Дамблдорові очі, що світилися в сяйві чарівної палички, - нехай я заберу з собою стільки смертежерів, скільки зможу, і Волдеморта теж, якщо подужаю

Чари, які я наслав п’ятнадцять років тому, забезпечують Гаррі могутній захист, доки він може називати цей дім своїм домом. І хоч він був тут нещасний і небажаний, хоч ви його постійно кривдили, та все ж, хай і неохоче, ви виділили йому тут кімнатку. Ці чари перестануть діяти у ту ж мить, як Гаррі виповниться сімнадцять років; інакше кажучи, тоді, коли він стане дорослим чоловіком. Я прошу лише одного: щоб ви дозволили Гаррі повернутися ще раз у цей будинок, перш ніж він відсвяткує свій сімнадцятий день народження, бо це забезпечить йому захист аж до того часу.