Місто кісток

– Гмм… – Клері задумливо покрутила камінь. – Знаєш, коли дівчата кажуть, що вони хочуть щось із великим камінчиком, то не варто вручати їм просто великий камінчик.

Слова наче зброя — цього навчив його батько.

«Любити – означає знищувати».

– У своєму житті я любила лише трьох людей: маму, Люка і тебе. Маму і Люка я втратила. Навіть не думай, що ти для мене не важливий.

– Я не переймаюсь тим, що інша, – сказала вона. – Я лише хочу бути тим, ким є насправді.

«Ти не зможеш врятувати інших, поки спочатку не врятуєш себе»

– Коли частина вечора, присвячена твоєму самозвеличенню, закінчиться, можливо, ми могли б повернутися до справи і врятувати мого найкращого друга від смерті через знекровлення?

– Знекровлення, – сказав Джейс, вражений. – Яке рідкісне слово.

– А ти рідкісний…

– Т-с-с-с, – перебив її він. – Не можна лаятися в церкві.

– Ми ще не в церкві, – пробурмотіла Клері, йдучи за ним кам’яною доріжкою до подвійних вхідних дверей.

Кожен бачить те, що хоче, –

– На честь чого ця вечірка?

– Святкуємо день народження мого кота.

– О! – Вона знову поглянула навколо. – Де ж ваш кіт?

Він із серйозним виглядом відійшов від колони.

– Я не знаю. Він утік.

– Тобі знайомий девіз Завіту?

– Dura lex sed lex, – автоматично відповів Джейс. – Закон суворий, але це закон.