bookmate game
Марґарет Етвуд

Орикс і Деркач

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Мегапопулярна сучасна авторка
Провокативна антиутопія про майбутнє людства

Марґарет Етвуд — канадська письменниця, літературна критикиня, захисниця природи й феміністка. Її книжки вийшли друком у більш ніж 35 країнах і були перекладені понад 20 мовами. Роман «Орикс і Деркач» визнаний одним із кращих творів Марґарет Етвуд, авторки культової «Оповіді служниці".

Світ безповоротно розділено: еліта і плебеї, науковці й простаки. Через перенаселення і глобальне потепління, яке зайшло дуже далеко, Земля може стати непридатною для життя. Роздроблене людство викачує останні ресурси з виснаженої планети. Дітей можна замовити, а нові органи вирощують в тілах гібридів. Здається, цей світ приречений. І тоді двоє друзів, Сніголюд та Деркач, і їхня подруга Орикс стають співучасниками проєкту «Парайдайс», що має створити расу нових людей. Таких, що не вигадають собі богів і не залежатимуть від ґаджетів, житимуть у гармонії з природою, не намагаючись її знищити. Але серед трьох творців один вирішить: створивши щось нове, треба викорінити старе. Знаряддям викорінення старого світу має стати глобальна пандемія страшної хвороби, ліків від якої немає…
This book is currently unavailable
357 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • salemmaria31shared an impression9 months ago
    👍Worth reading
    💀Spooky
    🐼Fluffy

  • Anastasia Avetikyanshared an impression2 years ago
    👍Worth reading

  • Галина Смолінаshared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    🌴Beach Bag Book
    🚀Unputdownable

Quotes

  • atrivelinehas quoted8 months ago
    «Коли тіло вперше вирушило на власну авантюрну пригоду?» — думає Сніголюд. Коли спекалося старих своїх супутників, розуму й душі, які вважали його розбещеною посудиною чи маріонеткою, що мала відігравати їм їхні драми, або ж поганим товариством, яке зводило їх обох на манівці? Тілу набридли постійні причіпки й скиглення душі та гнане неспокоєм інтелектуальне снування павутини розумом, що відволікали його, тільки-но воно затопить зуби у щось соковите, а пальці у щось добре. Позбулося двох інших десь дорогою, залишивши їх у якійсь закуреній святині чи в задушливій лекційній залі, саме тим часом лінією пташиного польоту подалося до топлес-барів, викинувши заодно культуру: музику, живопис, поезію й театр. На думку тіла, це все було сублімацією і більше нічим. Чого відразу не перейти до суті?
  • atrivelinehas quoted8 months ago
    Ми тут не для мрій, не для того, щоби у небі витать, — каже він. — Жде нас тяжкая робота, щоби вершини долать»6
  • atrivelinehas quoted8 months ago
    Кожен із нас мусить іти прокладеним перед ним шляхом, — каже голос у його голові, цього разу чоловічий, у стилі фальшивого ґуру, — а кожен шлях унікальний. Шукача має цікавити не так природа шляху, як милосердя, сила й терплячість, з якими кожен із нас відповідає на щохвилинні виклики…

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)