Метою цих нотаток є спростування довільних або ж снобістських суджень про Іммануїла Канта, котрі склалися протягом двох «з гаком» століть.
Перші зводяться до того, щоб ганити Канта — «маленького чоловічка з великими амбіціями», який пише незрозуміло що і незрозуміло для кого.
Другі — до того, щоб з награним виглядом «обраного» й «посвяченого» хвалити Канта, але так і не зрозуміти ні його, ні того, що він зробив для всіх нас.
Так, звичайно, Кант був маленького зросту і — від народження — мав слабке здоров’я й статуру. Так, його особисте життя, як зараз заведено казати, «не склалося». Зате в нього склалося з тим, щоб допомогти кожній людині, незалежно від її зросту, ваги й інших антропометричних даних відчути, сприйняти й усвідомити свою грандіозність і велич свого призначення у цьому Світі.
Навіть Велику Таємницю Абсолютної Істини, розгадану ним, Кант не опублікував, а залишив у своїх рукописах, бо не хотів позбавляти кожну людину, яка мислить, радості від її власної розгадки Таємниці.
Переклад українською Ярослава Мишанича.