О третій ночі 10 грудня 1948 року, після майже двох років праці і останньої довгої ночі дебатів, голова Генеральної Асамблеї ООН закликав проголосувати за остаточний текст. Сорок вісім країн проголосували «за», вісім утрималося, проти не було нікого, — так була прийнята Загальна декларація прав людини. За цією декларацією наші права не надаються нам урядами; вони є невід’ємним правом усіх людей. Не має значення, в якій країні ми живемо, хто наші лідери або, навіть, хто ми. Ми — люди, а тому маємо права. Оскільки ми маємо права, уряди зобов’язані захищати їх.