звіті 1989 року для British Medical Journal він дійшов такого висновку: «За останнє століття зменшення розміру родини, покращення побутових умов та вищі стандарти особистої гігієни знизили можливість перехресного зараження в молодих родинах. Це й могло призвести до більшого поширення клінічних проявів атопічних хвороб, що раніше виникали в багатших людей». На його думку, сучасна епідемія алергії та астми проростає безпосередньо зі зменшення кількості звичайних вірусних інфекцій дитинства, від застуди до кору, свинки та краснухи.
Для свого звіту Стракан обрав назву «Сінна лихоманка, гігієна і розмір родини». А журналісти, смакуючи його неочікуване звинувачення на адресу стерильно чистого будинку, що був телеіконою тих днів, вигадали стисле словосполучення: «гігієнічна гіпотеза». Його стаття дала потужну зброю новому рухові проти щеплень, основний аргумент якого полягає в тому, що, запобігаючи інфекціям дитинства, сучасна медицина позбавляє імунну систему тренування, необхідного для міцного й довготривалого здоров’я.
1999 року норвезькі дослідники додали до гігієнічної гіпотези Стракана новий поворот, відкривши, що основну частину захисту від алергії