И вот, когда я говорю, что катастрофические моменты истории особенно благоприятны для построения философии истории, я имею в виду такие катастрофы духа человеческого, когда он, пережив крушение известного жизненного исторического строя и лада, пережив момент расщепления и раздвоения, может сопоставить и противопоставить эти два момента -момент непосредственного пребывания в историческом и момент расщепленности с ним, чтобы перейти в третье состояние духа, которое дает особенную остроту сознания, особенную способность к рефлексии и, вместе с тем, в нем совершается особенное обращение духа человеческого к тайнам "исторического".
Саме завдяки цій цитаті я зрозуміла навіщо вивчається саме історія , бо раніше думала "а нахіба?" Тут до мене дійшло що індивідуальна історія та історія епохального чи світового масштабу всеодно є історією та підлягає рефлексії й аналізу