На відміну від усіх зазначених концепцій, на нашу думку, ідеологія й культура взагалі кореняться в соціальному характері; сам соціальний характер формується способом життя певного суспільства, але домінантні риси цього характеру своєю чергою стають продуктивними силами, що формують соціальний процес. Стосовно питання про дух протестантизму й капіталізм, я показав, що крах середньовічного суспільства загрожував середньому класу і ця загроза породжувала ізоляцію, безсилля та сумніви; що психологічна зміна обумовила привабливість доктрин Лютера й Кальвіна; що ці доктрини посилили і стабілізували відповідні характерологічні зміни; що виниклі в результаті цього риси характеру стали продуктивними силами розвитку капіталізму, який, своєю чергою, з’явився внаслідок економічних і політичних змін.
Щодо фашизму ми застосували такий самий підхід: низи середнього класу реагували на економічні зміни — зокрема, на дедалі могутніші монополії і повоєнну інфляцію — посиленням певних рис характеру, а саме садистських і мазохістських нахилів; нацистська ідеологія була привабливою для цих рис і в подальшому їх іще дужче зміцнила, а потім ці нові особливості вдачі стали ефективними силами, які сприяли експансії німецького імперіалізму. В обох випадках ми бачимо, що коли певному класу загрожує небезпека нових економічних тенденцій, він реагує на загрозу психологічно й ідеологічно; причому психологічні зміни, зумовлені такою реакцією, сприяють розвитку тих же економічних тенденцій усупереч економічним інтересам цього класу. Економічні, психологічні й ідеологічні фактори діють таким чином: людина реагує на зміни зовнішніх обставин перемінами в самій собі, а вже ці психологічні фактори сприяють подальшому формуванню економічного й соціального процесу