Це незвичайний суп, його знають лише люди з Тікріта; ніколи ні раніше, ні пізніше я такого не куштував. Саддам називав його злодійською рибною юшкою, бо начебто її готували тікрітські злодії. До неї береться найжирніша риба, ґаттана, але я знаю, що її можна спробувати зробити з лососем або коропом.
Рибу треба порізати на двосантиметрові шматочки, а потім обсмажити в борошні. На спід каструлі кладеш цибулю і трохи олії. Цибулю злегка підсмажуєш, потім кладеш на неї один шар риби. Посипаєш петрушкою. Потім кладеш шар помідорів. Потім — сушені абрикоси. Потім знову помідори. Знову рибу. Мигдаль. Знову рибу.
Шари вкладаєш як завгодно, важливо лише, щоби на дні опинилася цибуля. І щоби в юшці були часник, петрушка, мигдаль, абрикоси та помідори. Можеш додати трохи родзинок.
Спочатку чекаєш, поки википить вода з риби й овочів, які ти додав. Коли почуєш сичання, яке означає, що води вже немає, заливаєш усе окропом, поки не прикриєш найвищий шар.
Заливши водою, готуєш іще п’ятнадцять-двадцять хвилин. Наприкінці можеш додати дрібку куркуми.
Таку юшку навчила мене робити Саджида.
Окрім неї, я сьогодні єдина людина на світі, яка вміє її приготувати так, як любив Саддам Хусейн.
А ти тепер — третій.