Я обернулася, бажаючи подивитися, хто так схвилював снобістського директора з лізингу, і повітря вирвалося з моїх легень одним сильним поривом.
Матір Божа!
Густе, хвилясте, темно-каштанове волосся. Вилиці, які могли висікти лід. Очі кольору віскі й широкі плечі, які обтягував його дорогий італійський костюм, немов зшитий для нього на замовлення, що, ймовірно, так і було. Усе в ньому кричало про багатство і владу, а його сексуальність була настільки сильною, що я практично відчувала її смак.
Я зустрічала свою частку симпатичних хлопців, але чоловік переді мною... вау.
— Мої спрЕйви в місті закінчилися раніше, ніж очікувалося. — Богоподібний чоловік усміхнувся мені. — Крістіан Гарпер. Власник «Міражу».
Гарпер. Чому це прізвище звучить так знайомо?
— Джулз Емброуз. Майбутній власник пентхауса в «Міражі», — пожартувала я.